Класифікація порушень
Клініко-педагогічна класифікація мовних порушень
У цій класифікації мовні порушення діляться на 2 групи:
порушення в усній і письмовій мові.
I. Порушення мовлення:
1. Дислалія-це порушення звуковимови при нормальному слуху і зберіганню інтелекті і збереженій іннервації м'язів мовного апарату (без поразки Центральної нервової системи), які проявляються в спотвореному вимові звуку, в замінах або пропусках. Дефект може бути зумовлений тим, що не засвоєний весь набір артікуляційних позицій, необхідних для вимовляння звуків, неправильно сформувалися артікуляційні позиції. Особливу групу складають порушення, зумовленими анатомічними дефектами артикуляційного апарату.
2. Ринолалія-порушення тембру голосу і звуковимови, зумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату («вовча паща»).
3. Дисфонія-це розлади голосу (може проявлятися в результаті ларингітів, пухлин і поліпів).
4. Дизартрія-порушення произносительной сторони мови, зумовлене недостатністю іннервації мовного апарату. В залежності від місця ураження ЦНС виділяють різні фрми дизартрии.
5. Брадилалія-патологічно уповільнений темп мови.
6. Тахілалія-патологічно прискорений темп мови.
7. Заїкання-порушення темпоритмічної сторони мови, зумовлене судомним станом м'язів мовного апарату.
8. Алалія-відсутність або недорозвинення мови через органічних уражень мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини.
9. Афазія-повна або часткова втрата мови, обумовлена локальними ураженнями головного мозку (інсульти, черепно-мозкові травми, нейроінфекції, пухлини головного мозку).
II. Порушення писемного мовлення:
1. Дисграфія-це часткове порушення процесу письма, проявляється в змішеннях букв, дзеркальному написання, пропуску букв, спотворення звукослогового складу слова і структури пропозицій.
2. Дислексія-це часткове специфічне порушення процесу читання. Виявляється в утрудненнях впізнавання букв, злиття букв у склади і склади в слова, в аграмматізма і спотворенні розуміння прочитаного
.Психолого-педагогічна класифікація
Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу або школи.
Отже, за допомогою визначення стану сформованості мовленнєвих структур передусім вирішуються практичні завдання комплектування груп і створюються передумови для визначення характеру мовленнєвої патології.
У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою.
Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення:
- фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);
- фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;
- лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;
- загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).
Серед загальних ознак вирізняються пізній початок розвитку мовлення, бідний словниковий запас, аграматизм, порушення звуковимови, дефекти фонемоутворення.
Недорозвинення мовлення може бути різного ступеня - від браку мовлення або мовлення у вигляді лепету до розгорнутого, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвинення.